Не звикла я підлаштоовуватися до інших!!! Або живу так як я хочу, або я всім влаштую солодке життя. Хочете зненавидіти людину? Поживіть з нею декілька місяців. (це я не про чоловічу стать))) Вам зразу напишуть розклад, коли ви будете їсти, спати, вчитись, жити. І це все з обличчям янгола-мученика. Будуть на вас дивитись з докором, коли ви йдете з дому, коли ви відпочиваєте, а на кожен вас успіх, який ви здобули кровавою працею казатимуть: Добре тобі, пощастило. Та яке в сраку щастя? Пахала я , пахала! 
    Хочеться вирватися, не почувши вслід: А ти куди? Хочеться прийти додому, вилізти на підвіконник і чекати сонце. Хочеться говорити по телефону і не шептати в трубку. Хочеться усміхатися, плакати, співати, говорити із собою, і не бачити чужих очей. 
    Коли б поруч був справжній друг, було б добре, і плакати, і сміятися, і чекати сонце.....